Sat30082014

Останні оновлення: 06:01:00 AM GMT

Правова робота

Про утворення Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції

 

Уряд створив Державну службу України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції (постанова Кабінету Міністрів України №326 від 11.08.2014р., набрала чинності 12.08.2014р.).

Цей центральний орган виконавчої влади реалізовуватиме державну політику у сфері соціального захисту ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, зокрема щодо забезпечення їх адаптації та психологічної реабілітації, забезпечення санаторно-курортним лікуванням, технічними та іншими засобами реабілітації, забезпечення житлом ветеранів війни, надання їм освітніх послуг, соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, які звільняються з військової служби, інших учасників антитерористичної операції та осіб, звільнених з військової служби, організації їх поховання.

 

УЧАСНИКИ АТО ОТРИМАЛИ ПРАВО НА РЕАБІЛІТАЦІЮ

 

Верховною Радою України прийнято Закон України “Про внесення змін до статті 4 Закону України “Про реабілітацію інвалідів в Україні” щодо забезпечення виробами медичного призначення, технічними та іншими засобами реабілітації учасників антитерористичної операції, які постраждали під час її проведення” (набрав чинності 10.08.2014), яким дію Закону України “Про реабілітацію інвалідів в Україні” поширено на військовослужбовців (резервістів, військовозобов’язаних) та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції, а також працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення.

Закон дозволив забезпечувати осіб зазначених категорій у порядку, встановленому законодавством, виробами медичного призначення, технічними та іншими засобами реабілітації, послугами медичної реабілітації, санаторно-курортним оздоровленням на підставі медичних висновків лікувально-консультативної комісії лікувально-профілактичних закладів чи медичних рішень військово-лікарських комісій незалежно від встановлення їм інвалідності.

Зокрема під технічні та інші засоби реабілітації інвалідів підпадають протезно-ортопедичні вироби, у тому числі ортопедичне взуття; спеціальні засоби для самообслуговування та догляду; засоби для пересування; допоміжні засоби для особистої рухомості, переміщення та підйому; меблі та оснащення; спеціальні засоби для орієнтування, спілкування та обміну інформацією; спеціальні засоби для освіти (включаючи літературу для сліпих) і зайняття трудовою діяльністю; спеціальне фізкультурно-спортивне обладнання і спорядження, спортивний інвентар. А під виробами медичного призначення маються на увазі прилади, комплекси, системи обладнання, інструменти, пристрої, імплантанти, приладдя, матеріали або інші вироби, призначені для діагностики, лікування та профілактики захворювань.

 

Профспілкові ініціативи

zakonoproekt

 

РОЗМІР ОДНОРАЗОВОЇ ДОПОМОГИ БУДЕ ПЕРЕГЛЯНУТО

14.08.2014 р. за ініціативи Професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України у Верховній Раді України зареєстровано проект Закону України «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо розміру одноразової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції» за реєстраційним номером   4504-а.              

Метою даного законопроекту є встановлення єдиного підходу до виплати одноразової грошової допомоги правоохоронцям у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва), встановлення інвалідності.

На теперішній час в кожному силовому відомстві діють закони щодо соціального захисту їх працівників та членів їх сімей в разі загибелі або отримання поранень. Такі виплати суттєво різняться у військовослужбовців та працівників міліції. Держава повинна створити єдину, чітку та зрозумілу політику з цього питання, встановивши на законодавчому рівні єдині правила оцінки життя зазначеної категорії осіб.

       Слід зазначити, що в разі загибелі або отримання травми працівником міліції або військовослужбовцем (за однакових обставин) дія п.3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» не забезпечує рівних прав щодо соціального захисту працівників зазначених відомств.

Міліцейське відомство залишилось єдиним, в якому це питання не врегульоване.

         В умовах конфлікту із застосуванням зброї особливо гостро постало питання ціни життя і здоров’я працівника міліції у період проходження служби в зоні антитерористичної операції. В разі поранення під час виконання службових обов’язків одноразова грошова допомога працівнику міліції, а в разі його смерті членам сім’ї, а при її відсутності його батькам та утриманцям у відповідності до статті 23 Закону України «Про міліцію» виплачується в розмірі десятирічного грошового забезпечення загиблого.

Розмір виплат регламентується Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції». Пунктом 3 цієї Постанови передбачається, що до грошового забезпечення, виходячи з якого здійснюється розрахунок грошової допомоги працівнику міліції, включається посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, відсоткова надбавка за вислугу років та щомісячна надбавка в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення. 100-відсоткова надбавка на теперішній час скасована, а замість неї до грошового забезпечення введені різного роду премії та інші надбавки.

Цей фактор надає можливість окремим керівникам фінансових відділів маніпулювати сумами грошових виплат працівників, які загинули, суттєво зменшуючи виплати. Враховуючи те, що в АТО беруть участь працівники рядового та середнього начальницького складу органів внутрішніх справ, а їх щомісячне грошове забезпечення становить від 2 до 4 тисяч гривень, то в разі смерті члени їх сімей отримають десятирічну грошову компенсацію у розмірі 100-150 тисяч гривень, а це становить на даний час 10 тис. доларів США. Невже це і є вартість життя загиблого годувальника?

В той же час, відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 “Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві”, розмір одноразової допомоги військовослужбовця не залежить від його службового становища і становить у разі загибелі (смерті) військовослужбовця – 609 тис. грн. (500-кратний прожитковий мінімум, встановлений законодавством, у 2014 році – 1218 грн.).

Якщо співставити компенсаційні виплати в правоохоронному і військовому відомствах, то терези останнього переважать в чотири рази. Цю прогалину в питаннях соціальної справедливості взяла на себе Профспілка.

       Прийняття законопроекту сприятиме усвідомленню своєї соціальної захищеності працівниками міліції та відчуття міцної підтримки з боку держави, територіальну цілісність якої вони боронять ризикуючи життям.

     Внесення відповідних змін до ст. 23 Закону України "Про міліцію", що встановить належний рівень соціальних гарантій, є актуальним особливо сьогодні, коли збільшується число потерпілих працівників міліції, задіяних в антитерористичній операції. Тягар їх утримання та лікування, який сьогодні здебільшого несуть їх рідні, близькі та волонтерські організації, та напруга в суспільстві, зокрема в міліцейському відомстві, яка викликана антитерористичною операцією, що супроводжується каліцтвом та іншими ушкодженнями здоров’я працівників міліції, будуть нейтралізовані прийняттям запропонованого законопроекту Верховною Радою.

                                                           Юридична служба Профспілки

 

Правовий статус ветеранів війни

Правовий статус ветеранів війни
Мін'юст України; Роз'яснення від
 21.07.2014

 

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ



Правовий статус ветеранів війни

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон).

Відповідно до статті 4 Закону ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Статтею 6 Закону визначається перелік осіб, які визнаються учасниками бойових дій.

Так, 16 липня 2014 року Президентом України підписано Закон України "Про внесення зміни до статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (щодо розширення кола осіб, що є учасниками бойових дій). Днями Закон набрав чинності та опублікований в газеті Верховної Ради України "Голос України" від 18 липня 2014 року за № 135 (5885). Ним передбачено, що військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, особи рядового, начальницького складу Міністерства внутрішніх справ України, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, брали участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, а також працівники підприємств, установ, організацій, які залучалися до участі в антитерористичній операції, у порядку, встановленому законодавством, визнаються учасниками бойових дій.

Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, визначає Кабінет Міністрів України.

Крім того, згідно зі статтею 10 Закону його чинність поширюється на:

1. сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів;

сім'ї військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу, які призивалися на збори військовозобов'язаних Міністерства оборони, органів внутрішніх справ і державної безпеки колишнього Союзу РСР і загинули (померли) під час виконання завдань по охороні громадського порядку при надзвичайних ситуаціях, пов'язаних з антигромадськими проявами;

сім'ї загиблих під час Великої Вітчизняної війни осіб із числа особового складу груп самозахисту об'єктових та аварійних команд місцевої протиповітряної оборони, а також сім'ї загиблих внаслідок бойових дій працівників госпіталів, лікарень та інших медичних закладів;

сім'ї осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, які загинули або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час участі в антитерористичній операції, захищаючи незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України.

До членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать:

• утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв'язку з цим виплачується пенсія;

• батьки;

• один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні;

• діти, які не мають (і не мали) своїх сімей;

• діти, які мають свої сім'ї, але стали інвалідами до досягнення повноліття;

• діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти;

2. дружин (чоловіків) померлих інвалідів Великої Вітчизняної війни, а також дружин (чоловіків) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге.

На дружин (чоловіків) померлих інвалідів війни, учасників бойових дій, партизанів, підпільників і учасників війни, нагороджених орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу, визнаних за життя інвалідами, чинність цієї статті поширюється незалежно від часу смерті інваліда;

3. дружин (чоловіків), які не одружилися вдруге, батьків, неповнолітніх дітей померлих учасників бойових дій, партизанів, підпільників, військовослужбовців та учасників війни, які проходили службу у військових підрозділах, частинах, штабах і установах, що входили до складу діючої армії в період Великої Вітчизняної війни 1941 - 1945 років та війни 1938, 1939, 1945 років з імперіалістичною Японією, нагороджених за бойові дії державними нагородами та орденами і медалями колишнього Союзу РСР (крім ювілейних);

4. дітей померлих учасників бойових дій, які навчаються за денною формою навчання у вищих навчальних закладах I - IV рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладах, до закінчення цих навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років.

Статтею 12 Закону встановлено, що учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги:

1. безплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів та виробів медичного призначення за рецептами лікарів;

2. першочергове безплатне зубопротезування (за винятком протезування з дорогоцінних металів);

3. безоплатне забезпечення санаторно-курортним лікуванням або одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначаються Кабінетом Міністрів України;

4. 75-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю);

5. 75-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.

Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв. метр опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю.

Для сімей, що складаються лише з непрацездатних осіб, надається 75-процентна знижка за користування газом для опалювання житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі (42 кв. метри на кожну особу, яка має право на знижку плати, та 21 кв. метр на сім'ю);

6. 75-процентна знижка вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню, для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення;

7. безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання;

8. користування при виході на пенсію (незалежно від часу виходу на пенсію) чи зміні місця роботи поліклініками та госпіталями, до яких вони були прикріплені за попереднім місцем роботи;

9. щорічне медичне обстеження і диспансеризація із залученням необхідних спеціалістів;

10. першочергове обслуговування в лікувально-профілактичних закладах, аптеках та першочергова госпіталізація;

11. виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100 процентів середньої заробітної плати незалежно від стажу роботи;

12. використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки без збереження заробітної плати строком до двох тижнів на рік;

13. переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємства, установи, організації;

14. першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.

Учасники бойових дій, які дістали поранення, контузію або каліцтво під час участі в бойових діях чи при виконанні обов'язків військової служби, забезпечуються жилою площею, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій, - протягом двох років з дня взяття на квартирний облік.

15. одержання позики на будівництво, реконструкцію або капітальний ремонт жилих будинків і подвірних будівель, приєднання їх до інженерних мереж, комунікацій, а також позики на будівництво або придбання дачних будинків і благоустрій садових ділянок з погашенням її протягом 10 років починаючи з п'ятого року після закінчення будівництва. Зазначені позики надаються у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України;

16. першочергове право на вступ до житлово-будівельних (житлових) кооперативів, кооперативів по будівництву та експлуатації колективних гаражів, стоянок для транспортних засобів та їх технічне обслуговування, до садівницьких товариств, на придбання матеріалів для індивідуального будівництва і садових будинків;

17. безплатний проїзд один раз на два роки (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом, незалежно від наявності залізничного сполучення, або проїзд один раз на рік (туди і назад) вказаними видами транспорту з 50-процентною знижкою;

18. зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства;

19. позачергове користування всіма послугами зв'язку та позачергове встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів (оплата у розмірі 20 процентів від тарифів вартості основних та 50 процентів - додаткових робіт). Абонементна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів;

20. першочергове обслуговування підприємствами, установами та організаціями служби побуту, громадського харчування, житлово-комунального господарства, міжміського транспорту;

21. позачергове влаштування до закладів соціального захисту населення, а також на обслуговування службами соціального захисту населення вдома. У разі неможливості здійснення такого обслуговування закладами соціального захисту населення відшкодовуються витрати, пов'язані з доглядом за цим ветераном війни, в порядку і розмірах, встановлених чинним законодавством;

22. учасникам бойових дій на території інших держав надається право на позаконкурсний вступ до вищих навчальних закладів та переважне право на вступ до професійно-технічних навчальних закладів і на курси для одержання відповідних професій.

Пільги щодо плати за житло, комунальні послуги та паливо, передбачені пунктами 4 - 6 цієї статті, надаються учасникам бойових дій та членам їх сімей, що проживають разом з ними, незалежно від виду житла чи форми власності на нього.

Площа житла, на яку нараховується 75-процентна знижка плати, передбачена пунктами 4 і 5 частини першої цієї статті, визначається в максимально можливому розмірі в межах загальної площі житлового приміщення (будинку) згідно з нормами користування (споживання), встановленими цими пунктами, незалежно від наявності в складі сім'ї осіб, які не мають права на знижку плати. Якщо в складі сім'ї є особи, які мають право на знижку плати в розмірі, меншому ніж 75 процентів, спочатку обчислюється в максимально можливому розмірі 75-процентна відповідна знижка плати.

Учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються в розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Учасникам бойових дій у період Великої Вітчизняної війни 1941 - 1945 років та війни 1945 року з імперіалістичною Японією, яким виповнилося 85 років і більше, надаються пільги, передбачені статтею 13 цього Закону для інвалідів війни I групи.

Пільги вказаній категорії осіб визначені статтею 15 Закону.

Поряд з цим повідомляємо, що відповідно до статті 18 Закону ветеранам війни вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Порядок виготовлення та видачі посвідчень і знаків встановлюється Кабінетом Міністрів України та міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. № 302 затверджено Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни.

Згідно з пунктами 2 та 7 вказаного Положення посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.

"Посвідчення учасника бойових дій" і нагрудний знак видаються органами Міноборони, МВС, ДСНС, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ДПтС, Управління державної охорони, ДПС, Адміністрації Державної прикордонної служби, Держспецзв'язку, а також Держспецтрансслужбою за місцем реєстрації ветерана.

"Посвідчення інваліда війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім'ї загиблого" видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

За інформацією Департаменту антикорупційного законодавства та законодавства про правосуддя та Департаменту конституційного, адміністративного  та соціального законодавства

Начало формы

 

Конец формы

 

 

 


Школа юридичної освіти

Забезпечення виробами медичного призначення, технічними та іншими засобами реабілітації учасників АТО, які постраждали під час її проведення

         Президент України 7.08.2014р. підписав Закон України "Про внесення змін до статті 4 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні".

         Цим Законом дію Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" поширено на військовослужбовців (резервістів, військовозобов’язаних) та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції, а також працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення.

Прийняття цього Закону дозволило забезпечувати осіб вище зазначених категорій у порядку, встановленому законодавством, виробами медичного призначення, технічними та іншими засобами реабілітації, послугами медичної реабілітації, санаторно-курортним оздоровленням на підставі медичних висновків лікувально-консультативної комісії лікувально-профілактичних закладів чи медичних рішень військово-лікарських комісій незалежно від встановлення їм інвалідності.

Рада міністрів країн ЄС відправить поліцейську місію в Україну

23072014Рада міністрів закордонних справ ЄС схвалила рішення про відправку поліцейської місії в Україну 

Міністри закордонних справ країн-членів ЄС на засіданні в Брюсселі схвалили рішення про відправку в Україну поліцейської місії в рамках спільної політики оборони й безпеки ЄС, повідомляє прес-служба Ради ЄС.

Згідно з повідомленням, міністри, зокрема, схвалили два рішення: про відправку спеціальної консультативної місії з питань реформ сектору громадської безпеки, а також про переговори з Україною про статус цієї місії.

Як уточнили в Європейській службі зовнішніх дій, місія буде складатися з цивільних представників поліції та судової системи, які допомагатимуть Україні в розробці переглянутої стратегії безпеки і швидкій реалізації реформ у цій сфері.

Штаб-квартира місії розміщуватиметься в Києві.

Крім того, міністри схвалили бюджет у розмірі 2,68 млн євро на початковий період роботи місії (до 30 листопада цього року). В цілому мандат місії розраховано на 2 роки.

У Європейській службі зовнішніх дій не уточнили, скільки людей працюватиме в складі місії.

За матерiалами:  Интерфакс-Украина

Верховна Рада України збільшила вік військовозобов'язаних, які перебувають у запасі

            Сьогодні з метою забезпечення гарантованого переведення Збройних Сил України, інших військових формувань на організацію і штати воєнного часу та з метою забезпечити залучення для комплектування Збройних Сил України більшої кількості патріотично налаштованого населення народні депутати підтримали у другому читанні в цілому законопроект №4844 "Про внесення змін до статті 28 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу” (щодо розрядів запасу та граничного віку перебування у запасі)".         

            Даний Закон збільшує вік  військовозобов'язаних, які знаходяться в запасі другого розряду і мають військові звання рядового, сержантського та старшинського складу, а також молодшого та старшого офіцерського складу - до 60 років, і вищого офіцерського складу - до 65 років.

Прийняття цього законопроекту сприятиме вирішенню таких завдань:

- збільшення кількості громадян, які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України та інших військових формувань;

- встановлення на законодавчому рівні вимог щодо розрядів запасу та граничного віку перебування військовозобов’язаних у запасі;

- забезпечення рівних можливостей різним категоріям громадян України щодо виконання військового обов’язку в запасі.

Парламент проголосував за призначення сім’ям загиблих військовослужбовців, осіб начальницького й рядового складу пенсій в розмірі 70% від зарплати

2005201403Парламент 20 травня підтримав в цілому законопроект №2124 "Про  внесення зміни до статті 36 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". За дане рішення проголосували 237 депутатів.

Згідно прийнятого закону членам сімей військовослужбовців, осіб начальницького й рядового складу, які загинули (померли) при виконанні обов’язків воєнної служби (службових обов’язків), пенсії у зв’язку з втратою годувальника призначаються в розмірі 70% заробітної плати (грошового забезпечення) загиблого (померлого) годувальника. Якщо на утриманні загиблого (померлого) годувальника перебували двоє і більше членів сім’ї, пенсія призначається у розмірі 90 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника, що розподіляється між ними рівними частками, але не менше ніж 40 процентів на кожного непрацездатного члена сім’ї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих інвалідів війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків.

Варто зазначити, що сьогодні пенсії в разі втрати годувальника призначаються в розмірі 40% заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім’ї.

У тексті прийнятого закону говориться, що особи, яким раніше були призначені пенсії у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених  з військової служби, та деяких інших осіб", мають право на перерахунок пенсії з урахуванням положень цього проекту Закону. Якщо внаслідок перерахунку за нормами цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі, тобто в розмірі 40%.

Закон вступає в силу з 1 січня 2015 р.

Правовий механізм при звільненні працівників ОВС – членів Профспілки у зв’язку із скороченням штату

0303201405Приблизний алгоритм дій керівника МВС, ГУМВС, УМВС щодо звільнення працівників ОВС у зв'язку із скороченням штатів відповідно до п. 45 першого абзацу пп. «а» та абзацу другого цього пункту, п. 63 абзацу першого пп. «з», п. 64 пп. «г» (звільнення згідно з п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП).

Для того, щоб звільнити працівника ОВС на зазначених вище підставах (аналогія − підстава п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП), необхідно:

1. Власнику або уповноваженому ним органу видати наказ про скорочення посад. Із зазначеним наказом, під розписку, слід ознайомити всіх працівників, які в майбутньому можуть бути звільнені.

На підставі змін, які передбачаються в штатному розкладі (слід розуміти скорочення певних посад), необхідно визначити конкретних працівників, які займають посади, що передбачається скоротити, та підлягають звільненню.

2. Кожного працівника, який підлягає звільненню, не пізніше ніж за 2 місяці до дати звільнення необхідно повідомити про майбутнє звільнення під розписку.

При визначенні кола працівників, які підлягають звільненню у зв'язку із скороченням посад, необхідно враховувати, що переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці (враховується наявність у працівника вищої освіти, досвіду роботи, проходження курсів підвищення кваліфікації тощо) (ст. 42 КЗпП).

У випадку наявності в МВС (на підприємстві) відкритих вакансій, працівнику пропонується вакантна посада. У випадку відмови працівника від переведення на іншу посаду складається відповідний акт про відмову.

3. Для того, щоб звільнити працівника ОВС - члена профспілки, необхідно повідомити виборний орган первинної профспілкової організації. Для звільнення працівника, у зв'язку із скороченням чисельності або штату працівників, профспілкова організація, членом якої є працівник, повинна дати на це згоду. Керівник органу має право розірвати трудовий договір не пізніше ніж через місяць з дня отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

4. Не пізніше ніж за два місяці до звільнення працівника, орган внутрішніх справ направляє до Державної служби зайнятості звіт про заплановане вивільнення працівників.

5. На завершальному етапі, керівник ОВС або уповноважений ним орган, на підставі наказу про скорочення посад (див п. 1), видає в установленому порядку наказ (накази) про звільнення конкретних працівників (відповідно до кількості працівників, які звільняються).

У день звільнення працівнику видається трудова книжка з внесенням до неї записів про звільнення та копія наказу про звільнення.

У день звільнення з працівником проводиться повний розрахунок, включаючи заборгованість по заробітній платі, компенсації за дні невикористаної відпустки, вихідну допомогу, розмір якої визначається ст. 9, щомісячної грошової допомоги, розмір якої визначається ст. 9-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

6. Кадрова служба, за заявою працівника, повинна видати йому довідку про роботу на підприємстві із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

7. Після дня звільнення працівника кадрова служба має надати центру зайнятості протягом десяти календарних днів список фактично звільнених працівників.

 

 

Процедура оскарження дій посадових і службових осіб органів внутрішніх справ щодо скорочення працівника міліції − члена Профспілки

Для оскарження дій роботодавця у судовому порядку щодо скорочення працівник міліції − член Профспілки має отримати копії:

− наказу про скорочення посади;

− документа про ознайомлення працівника під розпис щодо скорочення його посади;

− повідомлення роботодавця профспілкового органу про скорочення посади працівника міліції − члена Профспілки;

− рішення профспілкового органу щодо надання або ненадання згоди на скорочення працівника міліції − члена Профспілки;

− наказу про звільнення працівника міліції − члена Профспілки у зв'язку із скороченням штату;

− матеріалів атестації (у разі звільнення в атестаційному порядку: висновок службового розслідування, атестаційний лист, наказ);

− звернення профспілкового органу до роботодавця про визнання наказу про скорочення незаконним та його скасування;

− відповіді роботодавця на запит профспілкового органу.

Працівник міліції − член Профспілки, який був звільнений зі служби за скороченням штату без дотримання правової процедури роботодавцем, який прийняв рішення про скорочення (МВС України, ГУМВС, УМВС), подає позовну заяву до Адміністративного суду з вимогою щодо визнання нечинним і скасування наказу про його звільнення, вимогою про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. 

Процедура подання позову до Адміністративного суду здійснюється відповідно до вимого Цивільного, Цивільно-процесуального кодексів, Кодексів законів про працю, постанов Пленуму Верховного Суду України.

До позовної заяви додаються копії зазначених вище документів. У разі відсутності окремих документів позивачем у ході судового засідання заявляється клопотання про витребування відповідних документів.

Позивач під час оформлення позовної заяви залучає в якості третьої особи представника Професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України без заявлення самостійних вимог на предмет спору.

За рішенням профспілкового органу фінансові витрати захисту в судових інстанціях працівника міліції − члена Профспілки можуть бути здійснені за рахунок Профспілки.

Згідно пункту 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов’язків, але не більш як за один рік.

Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Донорство в Україні

DonorstvoЗгідно Закону України «Про донорство крові та її компонентів» від 23 червня 1995 року донорство крові та її компонентів - добровільний акт волевиявлення людини, що полягає у даванні крові або її компонентів для подальшого безпосереднього використання їх для лікування, виготовлення відповідних лікарських препаратів або використання у наукових дослідженнях.

Донором може бути будь-який дієздатний громадянин України віком від 18 років, який пройшов відповідне медичне обстеження і в якого немає протипоказань. Особи, хворі на інфекційні хвороби, що можуть передаватися через кров, або інфіковані збудниками таких хвороб, можуть залучатися до виконання донорської функції лише у разі подальшого використання отриманих від них крові та (або) її компонентів виключно для проведення наукових досліджень, виготовлення діагностикумів та інших продуктів, що не призначаються для введення реципієнтам.

Керівники підприємств, установ, організацій, командири (начальники) військових частин зобов'язані безперешкодно відпускати з місця роботи, служби або навчання за їх заявами осіб, які є або виявили бажання стати донорами, у дні відповідного медичного обстеження і здавання крові та (або) її компонентів, за винятком випадків, коли відсутність донора на його робочому місці або місці служби у ці дні може призвести до загрози життю чи здоров'ю людей, до невиконання завдань, пов'язаних із забезпеченням оборони, безпеки держави та громадського порядку, до суттєвої матеріальної шкоди або інших тяжких наслідків.

Держава гарантує захист прав донора та охорону його здоров'я, а також надає йому пільги.

Медичне обстеження донора перед здаванням крові та її компонентів і видача довідок про стан його здоров'я здійснюються безплатно.

На випадок зараження донора інфекційними хворобами або виникнення у нього інших хвороб чи розладу здоров'я у зв'язку з виконанням донорської функції донор підлягає обов'язковому державному страхуванню.

Інвалідність донора, що настала у зв'язку з виконанням ним донорської функції, прирівнюється до інвалідності внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання. У разі смерті донора, що настала внаслідок виконання донорської функції, членам сім'ї померлого, які перебували на його утриманні, призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

В день давання крові та (або) її компонентів, а також в день медичного обстеження працівник, який є або виявив бажання стати донором, звільняється від роботи на підприємстві, в установі, організації незалежно від форм власності із збереженням за ним середнього заробітку. Після кожного дня давання крові та (або) її компонентів, в тому числі у разі давання їх у вихідні, святкові та неробочі дні, донору надається додатковий день відпочинку із збереженням за ним середнього заробітку. Підставою для надання зазначених пільг є відповідні довідки, видані донору за місцем медичного обстеження чи давання крові та (або) її компонентів.

В день давання крові та (або) її компонентів донор забезпечується безкоштовними сніданком та обідом за рахунок коштів закладу охорони здоров'я, що здійснює взяття у донора крові та (або) її компонентів. У разі неможливості забезпечення таким харчуванням відповідний заклад охорони здоров'я має відшкодувати донору готівкову вартість відповідних наборів харчування.

Донори, які безоплатно здали кров в кількості 40 разових максимально допустимих доз або плазму крові в кількості 60 разових максимально допустимих доз, незалежно від часу їх здачі, набувають статусу Почесного донора України. Таким особам видається відповідне посвідчення і вручається нагрудний знак "Почесний донор України". Донори, які безоплатно здали кров та (або) її компоненти в кількості 100 і більше разових максимально допустимих доз, можуть бути нагороджені державними нагородами України.

У разі навмисного приховування інформації або подання неправдивих відомостей про стан свого здоров'я особою, яка виявила бажання стати донором, якщо її дії спричинили або могли спричинити шкоду здоров'ю реципієнтів, яким перелито взяті від донора кров, її компоненти чи виготовлені з них препарати, така особа притягається до адміністративної, цивільно-правової або кримінальної відповідальності, встановленої законодавством.

Комісія (уповноважений) із соціального страхування

sociaКомісія (уповноважений) із загальнообов'язкового державного соціального страхування створюється (обирається) та діє на підприємстві, в установі, організації, що використовує найману працю, незалежно від форм власності і господарювання.

Комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства діє відповідно до частини 3 статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" і в своїй діяльності керується вказаним Законом, Статутом Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Положенням про комісію (уповноваженого) підприємства, установи, організації із загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.

Основні повноваження комісії (уповноваженого із соціального страхування):

- Приймає рішення про призначення або відмову в призначенні матеріального забезпечення (допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітності та пологах, на поховання) і передає його роботодавцю для проведення виплат, здійснення розрахунків тощо.

- Приймає рішення про виділення путівок до санаторіїв та (або) санаторіїв-профілакторіїв застрахованим особам і членам їх сімей.

- Проводить на підприємстві роз'яснювальну роботу та надає консультації з питань надання матеріального забезпечення та соціальних послуг за рахунок коштів Фонду.

На новоствореному підприємстві комісія (уповноважений) із соціального страхування створюється у місячний строк після державної реєстрації підприємства.

Комісія із соціального страхування підприємства створюється при чисельності застрахованих осіб понад 15 працюючих за наймом. При чисельності на підприємстві застрахованих осіб 15 і менше на загальних зборах працівників обирається уповноважений із соціального страхування підприємства. Уповноважений здійснює свої повноваження відповідно до вищезазначеного Положення. Комісія із соціального страхування підприємства створюється (обирається) на паритетних засадах із представників роботодавця та представників застрахованих осіб.

Члени комісії виконують свої обов'язки на громадських засадах.

Строк повноважень членів комісії та їх кількість від кожної сторони встановлюються спільним рішенням представницьких сторін. Якщо член комісії з будь - яких причин позбавляється своїх повноважень, сторона, яку він представляє має делегувати іншого представника на строк, що залишився до закінчення повноважень комісії.

Рішення про делегування членів до комісії із соціального страхування підприємства оформлюються: роботодавцем - його наказом

або іншим розпорядчим документом, представником застрахованих осіб - постановою виборного органу профспілкової організації або відповідним рішенням іншого уповноваженого органу, який представляє інтереси застрахованих осіб.

На першому засіданні комісії відкритим голосуванням обирають голову комісії та його заступника, які несуть відповідальність за невиконання своїх повноважень перед комісією. Їх може бути позбавлено цих повноважень за особистим проханням, за ініціативою більшості від загальної кількості членів комісії, а також за поданням робочого органу відділення Фонду.

Комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства підзвітна роботодавцю та представнику застрахованих осіб, а її робота в установленому порядку підлягає перевірці органами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Роботодавець та представник застрахованих осіб сприяють роботі комісії (уповноваженому) із соціального страхування підприємства, створюючи для цього необхідні умови шляхом надання приміщення з відповідним обладнанням для проведення її засідань та узгодження питань про їх проведення у зручний для членів комісії час з додержанням умов оплати праці за їх місцем роботи.

Основною формою роботи комісії є засідання, які проводяться відповідно до затвердженого нею плану, але не рідше двох разів на місяць. Члени комісії беруть участь у засіданнях особисто без права передання своїх повноважень іншим посадовим особам. Рішення вважається ухваленим, якщо за нього проголосувала більшість присутніх на засіданні членів комісії. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови комісії.

Уповноважений із соціального страхування підприємства розглядає питання матеріального забезпечення і надання соціальних послуг застрахованим особам у міру надходження відповідних звернень і подання необхідних для їх вирішення документів і приймає відповідні рішення.

Рішення про призначення матеріального забезпечення або відмову в його призначенні застрахованим особам, а також надання соціальних послуг (придбання новорічних подарунків) і путівок на санаторно – курортне лікування, до дитячих оздоровчих закладів оформляється протоколом засідання комісії за підписом членів комісії, а за відсутності комісії – рішенням уповноваженого із соціального страхування підприємства.

Рішення комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємства може бути оскаржене застрахованою особою до робочого органу відділення Фонду, де перебуває на обліку підприємство, протягом 5 днів з моменту отримання повідомлення про таке призначення або відмову, що не позбавляє права застрахованої особи звернутися з цих питань до суду.

 

Оплата за понаднормову службу

images

Наказом МВС України № 499 від 31.12.2007 р. «Про впорядкування структури та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», під час несення служби особами рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ понад установлений законодавством час, виплата грошового забезпечення проводиться із розрахунку посадового окладу й окладу за спеціальним званням працівників міліції.

Погодинна ставка обраховується шляхом поділу місячного посадового окладу та окладу за спеціальним званням на кількість годин робочого часу в поточному місяці. Законом передбачено, що понаднормова робота не повинна перевищувати для працівника чотирьох годин протягом двох днів поспіль та більше 120 годин на рік.

Службу осіб рядового й начальницького складу в дні щотижневого відпочинку та святкові дні можуть компенсувати за їхньою згодою шляхом надання їм іншого дня відпочинку або оплати.

Компенсувати відгулами понаднормову роботу забороняється.

Законною підставою для залучення працівників органів внутрішніх справ до понаднормової служби чи в дні щотижневого відпочинку та святкові дні є:

- письмові накази керівників органів внутрішніх справ;

- графіки нарядів чергувань, затверджені керівниками органів внутрішніх справ.

Облік робочого часу здійснюється безпосередніми керівниками шляхом ведення щомісячного табеля з зазначенням в ньому кількості відпрацьованих годин.

Службою в нічний час є виконання особами рядового й начальницького складу орга-нів, підрозділів установ і навчальних закладів внутрішніх справ службових обов'язків у період з 22.00 до 06.00.

Особам, які несуть службу в нічний час, надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин. Перерву для відпочинку й харчування у робочий час не зараховується.

Працівникам ОВС, які несуть службу в добовому наряді почергово надається перерва для вживання їжі та короткочасного відпочинку. Загальна тривалість такої перерви становить 4 години (дві години вдень та дві години вночі), які не зараховуються в робочий час.

Частину витрат на навчання повернуть…

29112013

Відповідно до ст. 166 Розділу IV Податкового кодексу України платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року.

Згідно п. 166.3 вищезазначеної статті до переліку витрат, дозволених до включення до податкової знижки відноситься:

- сума коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості здобуття середньої професійної або вищої освіти такого платника податку та/або члена його сім'ї першого ступеня споріднення, який не одержує заробітної плати.

Для отримання компенсації необхідно подати в податкову наступні документи:

- декларацію про доходи, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року;

- ксерокопії підтверджуючих документів, таких як паспорт, ідентифікаційний код, довідки з місця роботи із зазначенням загального річного доходу і сплаченого податку, договору з вищим навчальним закладом, квитанцій про оплату навчання, документів, що підтверджують спорідненість першого ступеня. Додають спеціальний бланк – заяву на податковий кредит, де розраховують очікувану суму повернення. Податкова знижка може бути надана виключно резиденту, який має реєстраційний номер облікової картки платника податку, а так само резиденту - фізичній особі, яка через свої релігійні переконання відмовилась від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомила про це відповідний контролюючий орган і має про це відмітку у паспорті.

Якщо платник податку до кінця податкового року, наступного за звітним не скористався правом на нарахування податкової знижки за наслідками звітного податкового року, таке право на наступні податкові роки не переноситься.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, провадить безоплатні роз'яснення порядку документального підтвердження прав на податкову знижку та подання податкової декларації, у тому числі шляхом проведення відповідних навчань, семінарів тощо, забезпечує безоплатне надання бланків податкових декларацій з цього податку, інших розрахунків, передбачених цим розділом, контролюючими органами за першим запитом платника цього податку.

Зміни до закону про захист персональних даних

Двадцять третього липня 2013 року Президент України підписав Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення системи захисту персональних даних", № 383-VII (законопроект №2836).

18102013Законом вводиться низка новел і уточнень до Закону України «Про захист персональних даних», ратифікаційного закону Конвенції та кодексу про адміністративні правопорушення.

Однією з основних змін закону є вилучення із переліку суб’єктів уповноваженого державного органу з питань захисту персональних даних (Державна служба захисту персональних даних — прим.) і передача функцій контролю до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Також ліквідується система реєстрації баз персональних даних, яка заміняється повідомленням Омбудсмена про обробку персональних даних, яка становить особливий ризик для прав і свобод суб’єктів персональних даних.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також володільці, які здійснюють обробку даних, що несуть особливий ризик мають визначати відповідальний підрозділ (особу), що організовує роботу, пов’язану із захистом персональних даних при їх обробці. Інформація про зазначений структурний підрозділ або відповідальну особу повідомляється Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, який забезпечує її оприлюднення. (Наразі ще не відомо, про які саме види ризикованої обробки треба буде повідомляти омбудсмену. Саме останній повинен буде визначити їх, а також категорії суб’єктів, які такі повідомлення надсилатимуть в обов’язковому порядку, форму та порядок подачі повідомлення. У свою чергу, володільці таких персональних даних повинні будуть надіслати повідомлення в проміжку з 01.01.2014р. по 30.06.2014р.)

Законом дається нове визначення володільця персональних даних, як фізичної особи, яка визначає мету обробки персональних даних, встановлює склад цих даних та процедури їх обробки, якщо інше не визначено законом; суб’єкта персональних даних, як фізичної особи, персональні дані якої обробляються та третьої особи.

Змінами удосконалюється перелік прав суб’єкта персональних даних і пов’язаних з ними обов’язків володільця. Так, при зміні мети обробки персональних даних на нову, що є несумісною з попередньою згода суб’єкта є необхідною. До переліку чутливих даних додано біометричні і генетичні дані, однак вилучено звинувачення у злочині. Суб’єкт матиме право, зокрема:

  • знати про джерела збирання, місцезнаходження своїх персональних даних, мету їх обробки, місцезнаходження або місце проживання (перебування) володільця чи розпорядника персональних даних, а також отримувати не пізніш як за тридцять календарних днів з дня надходження запиту, крім випадків, передбачених законом, відповідь про те, чи обробляються його персональні дані, а також отримувати зміст таких персональних даних
  • звертатися із скаргами на обробку своїх персональних даних до Уповноважений або до суду;

Законом змінюється зміст статей 23-25, які встановлюють повноваження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у сфері захисту персональних даних, забезпечення захисту персональних даних та обмеження дії Закону. Так, Омбудсмен матиме право на перевірки, як за скаргами так і за власною ініціативою, мати доступ до будь-якої інформації (документів) (у т.ч. з обмеженим доступом) володільців або розпорядників персональних даних, які необхідні для здійснення контролю відповідних баз даних чи картотек, інформації з обмеженим доступом; затверджувати нормативно-правові акти у сфері захисту персональних даних, за підсумками перевірки, розгляду звернення видавати обов’язкові для виконання вимоги (приписи) про запобігання або усунення порушень, надавати рекомендації щодо практичного застосування законодавства, роз’яснювати права і обов’язки відповідних осіб, складати протоколи про притягнення до адміністративної відповідальності та направляти їх до суду тощо.

Новелою закону є зміна винятків, а саме обробка даних дозволяється без застосування положень закону фізичною особою виключно для особистих чи побутових потреб, а також виключно для журналістських та творчих цілей, за умови забезпечення балансу між правом на повагу до особистого життя та правом на свободу вираження поглядів. Таким чином законодавець відійшов від прив’язки до професії журналіста. Окрім того, в законі зафіксовано положення про те, що для захисту інтересів національної безпеки, економічного добробуту або захисту прав і свобод суб’єктів персональних даних чи інших осіб дію статей що регулюють загальні питання обробки персональних даних, чутливих персональних даних та прав суб’єктів (ст. 6-8) може бути обмежено.

Насамкінець законом змінюється стаття 18839 КУПАП, яка встановлює санкції за порушення зобов’язань щодо повідомлення та реагування на приписи Омбудсмена, порушення порядку обробки персональних даних.

Не обійшлося в законі і без казусів. Так, законодавець промазав з вилученням відповідної частини статті і замість вилучення визначення Державного реєстру баз персональних даних закон залишився без визначення згоди суб’єкта персональних даних.

 Інститут Медіа Права

http://medialaw.kiev.ua/news/media/2274/

На завершення залишається з’ясувати, що ж робити у контексті даних змін до Закону вже зараз, до набрання ним чинності. Як радить нам юристи газети «Все про бухгалтерський облік»: за великим рахунком  - нічого. З іншого боку можна видати наказ про підготовчі заходи із цих питань на підприємстві чи в установі.

Правові гарантії для працівників міліції обраних до профспілкових органів та членів профспілки


30092013Професійною спілкою атестованих працівників органів внутрішніх справ України з метою забезпечення конституційних прав і гарантій працівників органів внутрішніх справ – членів Профспілки постійно проводиться робота по забезпеченню дотримання законодавства у сфері трудових відносин при проходженні ними служби в  органах внутрішніх справ.

Працівникам органів внутрішніх справ - членам профспілки гарантується захист їх права на працю, в тому числі від незаконного звільнення.

Захист працівника викладений у п. 10 ст. 38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», п.10 ст. 247 Кодексу законів про працю, частині 2.5.3 розділу ІІ Статуту Професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України,  де вказано, що член профспілки не може бути звільнений з органів внутрішніх справ за ініціативою роботодавця, без згоди відповідного профспілкового органу, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Статтею 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» затверджено наступний порядок надання згоди на звільнення члена профспілки з ініціативи роботодавця:

            - профспілка, членом якої є працівник у п’ятнадцятиденний термін розглядає обґрунтоване письмове подання роботодавця про звільнення працівника. Подання розглядається у присутності працівника, щодо якого воно подано. За бажанням  працівника від його імені може виступати інша особа,  у тому числі  адвокат.  У  разі  нез'явлення працівника або його представника на засідання розгляд заяви відкладається до  наступного  засідання  у межах  15-ти денного терміну.  При повторному нез'явленні працівника без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності;

      -  орган первинної    профспілкової    організації    повідомляє роботодавця  про  прийняте  рішення  у письмовій формі у триденний термін  після  його  прийняття.  У  разі  пропуску  цього  терміну вважається,   що  профспілковий  орган  дав  згоду  на  розірвання трудового договору;

            - рішення профспілки   про   ненадання   згоди   на  розірвання трудового договору має бути обгрунтованим.  У разі, якщо в рішенні немає  обгрунтування  відмови у згоді на звільнення,  роботодавець має  право  звільнити  працівника  без  згоди   виборного   органу профспілки.

Гарантії для працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів передбачені ст. 41 Закону України   «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»,  ст. 252 Кодексу законів про працю, розділом IX Галузевої угоди між Міністерством внутрішніх справ України та Професійною спілкою атестованих працівників органів внутрішніх справ України і  розділом ІІ Статуту Професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України.

            Працівникам підприємств,  установ або організацій, обраним до складу виборних профспілкових органів, гарантуються можливості для здійснення їх повноважень.

Зміна умов,  оплати праці, притягнення  до дисциплінарної  відповідальності  працівників, які   є   членами виборних  профспілкових органів,  допускається лише за попередньою згодою  виборного  органу,  членами  якого вони є.

           Згідно п. 9.8. розділу ІХ Галузевої угоди - звільнення членів  виборного     профспілкового     органу,  його керівників,  профспілкового представника,  крім додержання загального порядку,  допускається за наявності  попередньої  згоди виборного  органу,  членами  якого  вони  є,  а також вищестоящого  виборного   органу  цієї   профспілки (об'єднання   профспілок). Наприклад, якщо іде мова про звільнення члена виборного органу первинної профспілкової організації, то необхідна згода первинної профспілкової організації, а також обласної профспілки.

           Пунктом 9.9 розділу ІХ Галузевої угоди передбачено, що звільнення з   ініціативи роботодавця   працівників, які обиралися до складу профспілкових органів не  допускається  протягом  року  після   закінчення  терміну,  на  який  вони обирались,  крім випадків:

           1. повної ліквідації підприємства,  установи,  організації; 

            2. виявленої  невідповідності працівника  займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану  здоров'я,  який перешкоджає продовженню даної роботи;

            3.вчинення працівником  дій,  за  які  законодавством  передбачена можливість звільнення зі  служби. 

            Ця гарантія  не  надається у випадках:

            1. дострокового  припинення  повноважень  у цих органах у зв'язку з неналежним виконанням своїх обов'язків; 

            2. за власним бажанням,  за винятком випадків, коли це обумовлено станом здоров'я. 

            Згідно п. 9.10. розділу ІХ Галузевої угоди - працівникам, звільненим з роботи у зв'язку з обранням  їх  до складу виборних профспілкових органів, після закінчення терміну їх повноважень надається попередня  робота  (посада)  або  за  згодою працівника інша рівноцінна робота (посада).
           Галузевою угодою, зокрема, пунктом 9.11. розділу ІХ Галузевої угоди членам виборних  профспілкових  органів,  не  звільненим  від своїх виробничих чи службових  обов'язків,  надається  на  умовах, передбачених  колективним договором чи угодою,  вільний від роботи час (не менше ніж дві години на тиждень) із  збереженням  середньої  заробітної  плати  для:

  1. участі  в консультаціях   і   переговорах;  
  2. виконання   інших   громадських обов'язків  в інтересах трудового колективу;
  3. участі в  роботі  виборних  профспілкових  органів. 

 Пунктом 9.12. розділу ІХ Галузевої угоди передбачено, що на час   профспілкового  навчання  працівникам,  обраним  до складу  виборних  профспілкових  органів   надається   додаткова  відпустка  тривалістю  до  6  календарних  днів  із  збереженням  середньої  заробітної плати за рахунок  роботодавця.  

      За працівниками,  обраними   до   складу   виборних   органів профспілкової організації,  що діє на підприємстві, в установі або організації,  зберігаються   соціальні   пільги   та   заохочення,  встановлені  для  інших працівників за місцем роботи відповідно до законодавства.  За рахунок  коштів  підприємства  цим  працівникам можуть   бути   надані   додаткові  пільги,  якщо  це  передбачено  колективним договором.

            Особливу увагу слід звернути на наступні строки:

  1. 15 днів – час, протягом якого профспілка повинна розглянути подання роботодавця про звільнення працівника;
  2. 3 дні – після прийняття свого рішення щодо дачі згоди чи відмови у дачі згоди на звільнення працівника у цей строк профспілка повинна письмово повідомити роботодавця про своє рішення. Увага: у разі  пропуску  цього  терміну вважається,   що  профспілковий  орган  дав  згоду  на  звільнення працівника.
  3. 1 рік після закінчення терміну обрання -  не допускається звільнення осіб, які обирались до складу профспілкових органів (крім  випадків передбачених законодавством)
  4. 2 години на тиждень – вільний від роботи час, який надається членам виборних профспілкових органів не звільненим від своїх виробничих чи службових обов’язків (із  збереженням  середньої  заробітної  плати) для виконання громадських обов'язків  в інтересах трудового колективу.
  5. 6 днів – додаткова відпустка за рахунок роботодавця, яка надається на час   профспілкового  навчання  працівникам,  обраним  до складу  виборних  профспілкових  органів.   

Необхідно зауважити, що суд іде шляхом поновлення на службі працівників органів внутрішніх справ – членів профспілки, які звільнені без згоди профспілки.

Наведемо приклад із судової практики.

В серпні 2009 року Івано-Франківський окружний адміністративний суд розглянув позов про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі. Судом встановлено, що позивач, отримавши повідомлення про злочин порушив ряд вимог відомчих нормативних актів і заслуговує на дисциплінарне стягнення. Разом з тим, звільняючи позивача з органів внутрішніх справ керівництвом УМВС України в Чернівецькій області  грубо порушено процедуру звільнення. Як встановлено судом, позивач являється членом ПАП ОВС у Чернівецькій області і його звільнення з профспілкою не погоджувалось. Таким чином при звільненні позивача з органів внутрішніх справ грубо порушені гарантії позивача, як члена профспілки, а тому суд виніс рішення про поновлення позивача на службі в органах внутрішніх справ.

     У зв’язку з цим, юридичною службою апарату Ради ПАП ОВС України узагальнюється судова практика та готуються методичні рекомендації щодо даного питання.

Дисциплінарні стягнення в органах внутрішніх справ

300920131Згідно Закону України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України»  особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність за вчинення дисциплінарних проступків.

Дисциплінарний проступок  -  невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

        Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Вони не несуть дисциплінарної відповідальності в разі, якщо шкода завдана правомірними діями внаслідок сумлінного виконання наказу начальника або виправданого за конкретних умов службового ризику.

На осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі видидисциплінарнихстягнень:

  1. усне зауваження;
  2. зауваження;
  3. догана;
  4. сувора догана;
  5. попередження про неповну посадову відповідність;
  6. звільнення з посади;
  7. пониження в спеціальному званні на один ступінь;
  8. звільнення з органів внутрішніх справ.

Дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику.

У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не включається строк проведення службового розслідування або кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення.

 

Лікарняний під час відрядження?

2409201313 листопада 2001 року Наказом Міністерства охорони здоров’я України затверджена «Інструкція про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян» у якій зазначається:

              - особам,  у яких тимчасова непрацездатність настала поза
постійним   місцем  проживання  і  роботи  (під  час  відрядження,
санаторно-курортного   лікування,    відпустки    тощо),    листок
непрацездатності  (довідка)  видається  за  місцем  їх тимчасового
перебування з дозволу головного лікаря  лікувально-профілактичного
закладу на число днів непрацездатності.

            При  стаціонарному  лікуванні  поза  постійним   місцем   проживання  у тому числі й з інших адміністративних районів міста, листок непрацездатності  видається  з  дозволу  головного  лікаря,  засвідчується  його підписом і печаткою лікувально-профілактичного  закладу на число днів, необхідних для лікування.

            Документи,  що  засвідчують  тимчасову непрацездатність громадян України під час  їх  тимчасового  перебування  за  межами держави, підлягають  обміну  на  листок  непрацездатності згідно з рішенням       лікарсько - консультаційної   комісії   (ЛКК)    лікувально -  профілактичного  закладу за місцем проживання чи роботи у разі:

а) гострих захворювань і травм;

б) загостренні хронічних захворювань;

в) вагітності та пологів;

г) оперативних втручань при невідкладних станах;

ґ) лікування  згідно  з рішенням комісії МОЗ України з питань направлення на лікування за кордон.

            Обмін здійснюється  на підставі перекладених на державну мову та нотаріально засвідчених документів, які підтверджують тимчасову  втрату працездатності під час перебування за межами України.

 

 

Щодо проблемних питань соціального захисту працівників міліції та членів їх сімей

militsijaСтаном на сьогоднішній день мають місце суттєві прогалини у державному регулюванні соціально-правового захисту особового складу органів внутрішніх справ. Профспілка атестованих працівників органів внутрішніх справ України послідовно виступає за забезпечення соціального захисту працівників міліції, підтримуючи намагання Кабінету Міністрів України врегулювати проблемні питання грошового забезпечення працівників міліції. Прийнята Кабінетом Міністрів України Постанова від   12 травня 2007 року №707 "Про затвердження порядку та умов виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції" у певній мірі урегульовує відшкодування шкоди у разі загибелі або каліцтва працівника міліції, проте вона має суттєві недоліки. Так, за межами соціального захисту опинилися працівники міліції, які втратили певний процент працездатності під час проходження служби в органах внутрішніх справ, зокрема, ті які страждають різними захворюваннями, в тому числі отриманими внаслідок радіаційного ураження при ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. Крім цього, сім'ї працівників, які загинули при виконанні службових обов'язків отримують виплати в кілька разів менші ніж отримували до 31.12.2006 року, а сім'ї працівників які померли під час проходження служби, взагалі жодних виплат після набрання чинності постановою не отримують (раніше отримували 8,5 тисяч гривень).

Прийнятий Верховною Радою України Закон України "Про міліцію"  передбачає систему соціального захисту працівників міліції, проте, на практиці держава фактично зняла з себе обов’язки щодо соціального захисту працівників міліції, призупинивши весь соціальний пакет.

Помилковим та непродуманим було внесення змін у ст. 23 Закону України  "Про міліцію" , яким ліквідовано державне страхування її працівників, а з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України № 707 не передбачено грошової компенсації працівнику, навіть у випадку професійного захворювання. Даною постановою незаконно, всупереч        ст. 23 Закону України "Про міліцію", звужено розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції, що складає лише третину грошового забезпечення.

Крім цього, на сьогодні мають місце також суттєві прогалини у державному регулюванні соціально-правового захисту членів сімей, загиблих при виконанні службових обов’язків працівників міліції. 

Законодавчо не врегульовано поняття  статусу "члена сім’ї працівника міліції, який загинув під час виконання службових обовязків". Підставою для видачі "Посвідчення члена сім’ї загиблого сім’ї" є стаття 10 Закону України  "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Разом з тим, згідно цього Закону правових підстав для надання статусу члена сім’ї загиблого при виконанні службових обов’язків та  видачі відповідного посвідчення, не має, так як в диспозиції статті 10 цього Закону відсутня вказана категорія осіб. Тому, для правового закріплення статусу члена сім’ї загиблого працівника міліції при виконанні ним службових обов’язків по охороні громадського порядку і боротьби зі злочинністю назву Закону необхідно було б викласти у такій редакції : «Закон України  "Про статус ветеранів війни та членів сімей загиблих працівників правоохоронних органів, гарантії їх соціального захисту", а абзац 2 ч.1 ст. 10 цього Закону викласти таким чином: "сім’ї  військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу, які призвалися на збори військовозобов’язаних  Міністерства оборони, органів внутрішніх справ і державної безпеки колишнього Союзу РСР, проходили військову службу чи службу в органах внутрішніх справ або службу в Службі Безпеки України на теперішній час і загинули (померли) під час виконання завдань по охороні громадського порядку, при надзвичайних ситуаціях та боротьби із злочинністю".

Виходячи з викладеного та з метою забезпечення належних соціальних гарантій працівників міліції та членів сімей, загиблих під час виконання службових обов’язків працівників міліції, Профспілкою атестованих працівників органів внутрішніх справ України направлено відповідні пропозиції щодо внесення змін до Закону України "Про міліцію" та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" народним депутатам України для здійснення права законодавчої ініціативи.

Як відшкодувати шкоду, завдану внаслідок неякісного стану доріг?

russian-roads-017-586x236

Жахливий стан українських доріг неодноразово призводить до необхідності ремонту автомобіля багатьох з нас, внаслідок поломок і ДТП, що викликані вибоїнами на дорогах. Для тих хто готовий  боротись з цим явищем і вимагати відшкодування завданої шкоди, пропонуємо наступний  «алгоритм дій водія»:

- Перш за все потрібно вжити заходів, зазначених у п.2.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.01 р. №1306 ( негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди, не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди…), а потім викликати ДАІ.

- Необхідно доказати те, що ДТП сталося внаслідок неякісного дорожнього покриття. У разі наявності, слід зафіксувати все на відеореєстратор. Уважно прослідкуйте, щоб в адміністративному протоколі складеному співробітником ДАІ обов’язково зазначалося про долучення запису з відеореєстратора, а також те, що ДТП трапилося саме через погане дорожнє покриття.

- Сфотографуйте розмір вибоїни, а також машини з її пошкодженнями, аби чітко підтвердити, що саме яма стала причиною ДТП.

- Достатня кількість свідків ДТП, що сталося буде додатковим джокером для водія.

-  Точне відтворення схеми дорожньо- транспортної пригоди – запорука перемоги в майбутньому. Стежте, щоб схему ДТП було складено правильно.

- Обов’язково ініціюйте виклик на місце ДТП фахівців із дорожньо-експлуатаційного управління, відповідальних за конкретні ділянки дорожнього полотна. Згідно Закону України «Про автомобільні дороги»  від 08.09.05р. № 2862-VI органи місцевого самоврядування, відповідальні за функціонування та розвиток вулиць, доріг, міст й інших населених пунктів, відповідають за відшкодування збитків, зазнаних через їх незадовільний стан.

- Перевірте, щоб в акті обстеження ділянки було зазначено її реальні виміри, а розміри вибоїни коректно виклали у протоколі, чітко зафіксувавши її ширину і глибину. Адже згідно п.3.1.2 ДСТУ 3587-97 гранична глибина окремих осідань, вибоїн не повинна перевищувати 4 см для доріг

- III категорій і груп А,Б вулиць і доріг населених пунктів, 6 см – для решти категорій і груп.

- Після оформлення всіх документів водієві потрібна експертна оцінка шкоди, нанесеної авто. Усі рахунки і чеки про витрати пов’язані з відновленням автомобіля необхідно долучити до справи.

Якщо дотримуватись вищезазначеного алгоритму, Ви маєте всі шанси на  перемогу і відшкодування шкоди.

Санаторно-курортні путівки для військовослужбовців, ветеранів війни, ветеранів органів внутрішніх справ, військової служби

KfxsvlG9rm

Це питання регулюється Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2011 року № 446 «Про затвердження Порядку забезпечення санаторно-курортними путівками до санаторно-курортних закладів військовослужбовців, ветеранів війни, ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ та деяких інших категорій осіб і членів їх сімей» (далі –Порядку) , який визначає механізм забезпечення путівками.

Згідно пункту 2 «Порядку» державні органи забезпечують путівками до санаторно-курортних закладів не більше одного разу на рік:

      - військовослужбовців (крім військовослужбовців   строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, Держспецзв'язку і членів їх сімей;

       - військовослужбовців, які проходять строкову військову службу, курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів та курсантів вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи, навчальних центрів (частин) за наявності медичних показань відповідно до висновку військово-лікарської комісії;

      - інвалідів із числа осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та які отримують пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";

       - членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби. До таких членів сімей належать батьки, дружина (чоловік), неповнолітні діти, а також діти-інваліди та інваліди з дитинства, які отримують пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";

     - ветеранів війни та осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та які отримують пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";

   - осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист" та які отримують пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", і членів їх сімей;

     - осіб, які супроводжують до   санаторно-курортних   закладів інвалідів   війни   I   групи   та інвалідів I групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби (без права на лікування);

     - осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, з числа військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів   внутрішніх   справ, органів і підрозділів цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби, Держспецзв'язку і осіб начальницького складу податкової міліції;

    - осіб, зазначених у статтях 6-1 - 6-4 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" , які отримують пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";

     - військовослужбовців СБУ, яких звільнено із служби за віком, станом здоров'я або вислугою років.

Для отримання путівки до санаторно – курортного закладу вищезазначені особи повинні перебувати на обліку в державних органах. Ветерани органів внутрішніх справ, військової служби забезпечуються путівками державними органами, з яких вони були звільнені на пенсію, а у разі їх ліквідації – правонаступниками.

Путівки надаються відповідно до медичних рекомендацій з урахуванням пільг, передбачених законодавством для конкретної категорії осіб, в порядку черговості, у міру надходження путівок, зокрема:

          - ветеранам органів   внутрішніх   справ, військової служби, податкової   міліції, державної   пожежної   охорони, Державної кримінально-виконавчої   служби,   служби   цивільного   захисту, Держспецзв'язку і членам їх сімей, особам, зазначеним у статтях 6-1 - 6-4 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", ветеранам війни та особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус   ветеранів   війни,   гарантії   їх соціального   захисту"  та які отримують пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з   військової   служби,   та   деяких   інших   осіб", - на підставі заяви, медичної довідки лікувальної установи за формою 070/о, посвідчення, яке дає право на пільги, та довідки з Пенсійного фонду України про отримання пенсії.

У разі, якщо особи, зазначені в пункті 2 «Порядку» мають право на санаторне лікування за кількома законами, їм надається право вибору в забезпеченні путівкою за одним із них.

Порядок організації направлення хворих на санаторно-курортне лікування, кількість путівок визначаються державними органами

Готуються методичні рекомендації з судової практики

Юридичною службою апарату Ради ПАП ОВС України готуються методичні рекомендації з судової практики рішень судів по фактах притягнення працівників ОВС – членів профспілки до кримінальної відповідальності, зразках процесуальних документів, в яких оскаржуються дії прокуратури та вироки і постанови судів по кримінальних справах, в тому числі апеляційних та касаційних інстанцій, про поновлення на службі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, звільнення яких відбувалося з порушенням діючого законодавства, з питань пов’язаних з застосуванням антикорупційного законодавства, стягнення компенсації за час затримки розрахунку при звільненні, скасування наказів щодо притягнення працівників ОВС до дисциплінарної відповідальності та щодо порушень інших прав працівників ОВС.

«Глобальну силу кожної країни можна виміряти за можливостями її поліції. Державу майбутнього можна в мріях уявити без армії, але з поліцією ще більш могутньою, ніж нинішня»
Г. Маріньон (Аргентина)